Шіба-Іну

Шіба-іну (яп. 柴犬) — порода мисливських собак, виведена на японському острові Хонсю, найменша з шести порід споконвічно японського походження. 1936 року оголошена національним надбанням Японії, де основне поголів'я цих собак перебуває в селах.

Шіба належить до стародавніх порід. Її предками були собаки, яких використовували для полювання на пернату дичину в заростях із густим підліском, а також на ведмедя, оленя та кабана.

Довоєнна порода охоплювала десятки різновидів шіби. Катаклізми залишили в достатній для селекції кількості всього три підтипи: міно, сан-ін та шин-шу. Будучи споконвічно японської породою, сучасна шіба-іну є результатом спрямованої селекції саме цих тварин.

До початку 80-х років порода отримала широке поширення за кордоном, а в 1992 році була визнана американськими асоціаціями AKC і UKC[en]. Густа шерсть, незвичайна лисяча зовнішність, гострий розум, активність і допитливість — далеко не повний список переваг, які дозволили шіба-іну здобути неабияку популярність серед людей. Сьогодні її роль мисливця відійшла на другий план, віддавши головну роль обов'язкам компаньйона[1].

ВЗЯТО З ВІКІ