Собаки-найкращі друзі

  Бігль (англ. beagle) — порода собак малого та середнього розміру. Належить до Групи гончаків, та має вигляд, схожий на фоксхаунд, але менший за розміром, з коротшими лапами та довшими й м'якшими вухами. Біглі є гончаками, і відбиралися здебільшого для полювання за зайцем, кроликом та іншими дрібними тваринами. Вони мають гострий нюх і сильний інстинкт стеження, що також дозволяє залучати їх, як детекторів забороненої для імпорту сільгосппродукції та харчових продуктів по всьому світі. Окрім цього ці собаки популярні в ролі домашніх тварин через їх невеликий розмір, м'який характер та відсутність успадкованих проблем зі здоров'ям. Гарно та швидко знаходить спільну мову з дітьми та дорослими. Бігль — дуже давня порода собак. Він здавна використовувався власне як мисливський пес, що гуртом гонить звіра, сповіщаючи про це власнику гучним гавкотом. До перших згадок про біглів відноситься опис грецького письменника й історика Ксенофонта, датований IV століттям до н. е. Існує де...

  До́берман, або тюринзький пінчер (нім. Dobermann) — порода короткошерстих службових собак, виведена в Німеччині, у Тюрингії, у місті Апольда наприкінці XIX століття Карлом Фрідріхом Луїсом Доберманом, названа на честь свого творця. Перша назва породи — тюринзький пінчер — після смерті Добермана в 1894 році її було замінено на доберман-пінчер. Під час чергової редакції стандарту в 1949 році з назви породи було прибрано слово «пінчер», і вона стала називатися просто «доберман». У книзі Стенлі Корена «Інтелект собак» включений в групу порід з найкращими здібностями до дресирування. Світові стандарти породи публікуються Fédération Cynologique Internationale, або FCI (Всесвітня організація собак), за порадою IDC (Міжнародного клубу доберманів), який є керівною радою породи Доберман і має у своєму складі 36 країн. Під час чемпіонатів світу собак оцінюють за стандартами FCI. АКС має свої стандарти, як і деякі інші країни, хоча більшість досі дотримується стандартів FCI. Стандарт породи ...

Австралі́йський тер'є́р  — жорсткошерста  порода собак , виведена в  Австралії . В исота в холці у псів і сук приблизно однакова і становить 25-28 см. Вага — близько 6,5 кг. Забарвлення блакитне, сріблясто-блакитне чи темно-сіро-блакитне з рудуватими відмітинами; руде або світло-пісочне з освітленим чубчиком. Чим більш насиченим є колір відмітин, тим краще. Білу пляму на грудях за будь-якого забарвлення розцінюють як ваду. Цуценята народжуються майже чорними і з віком змінюють забарвлення. Ззовні австралійський тер'єр являє собою невелику, присадкувату, жорсткошерстну, добре складену, міцну, керовану собаку. Структура шерсті жорстка і груба, довжина на корпусі приблизно 6 см. Цій породі притаманне «жабо» з подовженого волосся. Обов'язкова наявність короткого м'якого підшерстя. Хвиляста і кучерява шерсть неприпустима. Голова вкрита жорсткою, не дуже густою шерстю. Вуха стоячі, вираз «тер'єрний», рішучий. Черепна частина голови пласка, морда під очима заповнена, і не ...

  Америка́нський пітбультер'є́р (англ. American Pit Bull Terrier) — американська порода собак няньок та собак компаньйонів. Шерсть коротка, гладка, щільно прилегла, блискуча. Допустимі будь-які забарвлення - суцільні і з мітками, колір не впливає на робочі якості. Вуха високо посаджені, можуть бути коротко підрізані. Хвіст іноді підрізають, проте це не визнається Об'єднаним клубом собаківництва. пітбультер'єр завжди був популярною породою в США. Використовувався в собачих боях нарівні з деякими іншими породами собак, однак досить швидко витіснив їх з цього спорту. Порода склалася на основі Старо бульдога і тер'єра. Сила і прагнення до перемоги, властиві бульдогам, а також швидкість і реакція тер'єра, зробили цю собаку універсальною у своїй сфері використання. Крім того, у пітбультер'єрів, розвинені дуже високі здібності до навчання. У зв'язку із забороною собачих боїв у США була організована кампанія по забороні цієї породи в цілому, це стало дуже важким ча...

Шіба-іну (яп. 柴犬) — порода мисливських собак, виведена на японському острові Хонсю, найменша з шести порід споконвічно японського походження. 1936 року оголошена національним надбанням Японії, де основне поголів'я цих собак перебуває в селах. Шіба належить до стародавніх порід. Її предками були собаки, яких використовували для полювання на пернату дичину в заростях із густим підліском, а також на ведмедя, оленя та кабана. Довоєнна порода охоплювала десятки різновидів шіби. Катаклізми залишили в достатній для селекції кількості всього три підтипи: міно, сан-ін та шин-шу. Будучи споконвічно японської породою, сучасна шіба-іну є результатом спрямованої селекції саме цих тварин. До початку 80-х років порода отримала широке поширення за кордоном, а в 1992 році була визнана американськими асоціаціями AKC і UKC[en]. Густа шерсть, незвичайна лисяча зовнішність, гострий розум, активність і допитливість — далеко не повний список переваг, які дозволили шіба-іну здобути неабияку популярність ...

  Німецька вівчарка (нім. Deutscher Schäferhund) — порода собак, виведена у Німеччині в 1899 році. Породу вивели спеціально для догляду за вівцями, тому собаку й називають вівчаркою. Якщо у Британії, Франції й Бельгії є по кілька вівчарських порід — і довгошерстих, і жорсткошерстих, і короткошерстих, — то німці з великої кількості селянських вівчарських собак вивели лише одну породу. Ще наприкінці XIX століття німецьку вівчарку вважали плебейським собакою. Більше того, багато любителів імпортних англійських порід вважали, що розводити «собак вовчого типу шкідливо» — але знайшлася людина, яка створила на їхній основі найкращого службового собаку світу: Макс фон Штефаніц, який своє життя присвятив створенню й удосконаленню німецької вівчарки. Він стверджував, що німецька вівчарка — це насамперед робочий собака: і інтелект, і краса, і правильність будови вівчарки — усе забезпечує його працездатність та відданість господарю. Окрім власне вівчарської служби, Штефаніц прагнув знайти для ...